На жаль.На жаль ми познаймоились з вами не в той час і не в тому місці і не при  тих умовах.
Ви вразили у саме сердце своїми очима.І своїм незалежним поглядом.
Як давно мені не вистачало цієї краси і цих смертельних очей.

Я навіть не памятаю як Вас звати.Не памятаю ваших слів.Вашого дотику.І вашого запаху.
Не памятаю нічого з того...Скоріше всього нічого й не було.
Я не торкалась Вас,як це робили інші.Тому що їм просто було це потрібно.Заради вигоди і професійного становища.
За той малий проміжок часу спілкування...я лише спромоглась здати вам екзамен на перевірку своєї хитрості.
Як добре,що я не знала вас в роботі.Як добре,що не мала змогу розмовляти з вами один на один.
Все б зруйнувалось.
І ті очі.І той погляд.
Ваші очі зрадливі,як і ваша душа.
Ви не даєте мені забувати про те,що очі вміють краще за всього брехати і знищувати того,хто в них посмів задивитися.
Мені здається це зовсім не ви.
Це ваші очі.
Ви і ваш погляд ... Читать дальше »