Коли мене накриває.... я з головою заглиблююсь у темряву
Коли мене накриває .... я втрачаю розуміння і плинність часу
Коли мене накриває ,я часто запитую себе хто перед моїми очима, хто сидить в моїй голову і хто дивиться через мої очі."Це зовсім не я "-кажу я собі- "Це не моя голова.Відпустіть мою голову і віддайте мені її назад". Але. Боже мій, кого я обманюю, кому я що кажу. Ніхто не віддасть і не поверне. Бо це все Я. "Це все ТИ!Тільки ти. І твоє марення".
Він стоїть наді мною, і мерехтить перед моїми очима, неначе вогонь, який намагається повернути до тями, опустити на землю, щоб ходила по ній. Але його голос не доходить до моєї голови, не в силі мене зупинити чи повернути назад. Тільки на рівні звучання.
Воно накриває як цунамі, і поки не виб*є всі сили, поки не вимочить до нитки, воно не відпустить.
Проти цього немає сенсу боротися. Ма
...
Читать дальше »