19:40 Мозговий штурм |
Сьогодні ходили до студентської. Зав сказала приходити в кінці кожного місяця. Я вважала вона буде казати щось більш важливе, аніж просто пустословити на невизначенні теми. Приходиш до таких,і думаєш кого потрібно лікувати тебе,чи їх. Я звідти вийшла ніяка. Мені було байдуже. Останнім часом занадто багато агресії. Несамовитість думок і стану б’є ключем.Зараз майже кожного дня і половину свого дня проводжу серед великого натовпу людей. Починається паніка.В пярмому сенсі цього слова ,кидає із сторони в сторону. Мене шатає в різні сторони. Моє тіло поки що не готове до мегаполісної метушні. Мій мозок і мої нерви цього не переносять. Занадто голосно і шумно. Неврівноважене бажання розбити всім мізки. Тіло обливається то холодом,то жаром. Можливо це реакція на нестабільну погоду в місті. Виводить із рівноваги. Люди каламутять воду в моєму повному стакані. В такому каламуті почуваєш себе трохи дивно. Сама не можеш вирішити чи ще в силах триматись на підкошених ногах, чи готова знепритомніти. Я намагаюся дихати. Так як вчили. Намагаюся. І в мене виходить. Потроху виходить зняти свою тривогу і паніку. Але…я не готова. Я…поки що не готова взяти на себе стільки багато і все зразу.
Ще більше підірвалось відчуття довіри. В той момент хотілось прийти додому і пройнятись тим сильним моральним дискомфортом,коли зазвичай ниє зверху в животі і ком підступає до горла. Можливо б хотілось розплакатись. Але моя голова чомусь рефлекторно блокує всілякі сильні відчуття .І з часом мені стає байдуже.Тиша і порожнеча.В мені. Всілякі почуття блокуються. Неначе в голові стоять певні блокатори,які не пропускають в мою голову і в мою душу емоції і почуття. Неначе фіксується якесь програмне забезпечення. І виходити з цих рамок неможливо. Цього всього не хочеться залишати просто так. Просто так,навіть якщо я не відчуваю нічого. Навіть якщо мені байдуже. Я не хочу закривати очі. Не хочу забувати і забивати на це. Тому що це повинно бути важливим для мене. Тому що воно є важливим для мене самої!
Мені потрібен час. Просто трохи більше часу. На все. |
|
Всего комментариев: 0 | |